«

»

УТОЧНЕННЯ МЕТОДИКИ РОЗРАХУНКУ РЕЧОВИННОГО БАЛАНСУ КИЇВСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА

Гузієнко І. А., Осадча Н.М. д. г. н.

Український гідрометеорологічний інститут ДСНС України та НАН України, м. Київ


Створення водосховищ – найбільш активна форма регулювання та розподілу у часі річкового стоку в інтересах різних галузей промисловості. Гідрологічний режим таких водних об’єктів, тісно прив’язується до гідрометеорологічних умов навколишнього середовища, які у свою чергу визначають основні водно-балансові співвідношення та найбільш оптимальний режим регулювання річкового стоку. У контексті екологічних проблем, такі масштабні зарегулювання стоку річок, зазвичай, впливають на хімічний склад їх води, гідробіологічні умови, а також на зміщення процесів у бік інтенсивного формування твердого стоку та перерозподілу хімічних елементів у бік акумуляції.

Описані явища повною мірою характерні для каскаду Дніпровських водосховищ, головним із яких є верхнє, Київське водосховище, яке приймає понад 60 % стоку усього каскаду та відіграє бар’єрну функцію, оскільки у межах його акваторії під дією гравітаційних сил осаджується найбільша кількість хімічних компонентів, сорбованих завислими речовинами та асимільованих гідробіонтами.

Метою нашої роботи було вивчення трансформаційної ролі Київського водосховища відносно різних груп хімічних компонентів, для чого був застосований розрахунок їх масового балансу. Прибуткова частина балансу визначається привнесенням речовин із головними притоками водосховища (річки Дніпро, Прип’ять, Тетерів, Ірпінь та Уж), а також із атмосферними опадами. Встановлено, що частка атмосферних випадінь у прибутковій частині не перевищує для різних компонентів 0,1-0,6 %, внаслідок чого надалі вказана складова не враховувалась.

Витратна частина балансу оцінювалась за скидами через греблю Київської ГЕС.

Хімічний стік тісно пов’язаний з водним стоком. Річкові води, як найбільш активна частина гідросфери відіграють основну роль у переносі речовин. Речовинний стік Київського водосховища розраховували за різні гідрологічні фази. Для отриманні найкращого співпадіння між опадами і стоком під час річного циклу розвитку гідрологічних процесів узагальнення результатів проводили у межах не календарного, а гідрологічного року. За початок гідрологічного року було прийнято 1 листопада.

Для прикладу на рис. подається 2006  середній за водністю рік, для річок Дніпро та Прип’ять. Початок гідрологічного року припадає на 1 листопада 2005 року, закінчення – на 1 листопада 2006 року.

Рисунок  –  Речовинний баланс Київського водосховища за календарний  та гідрологічний роки

У гідрологічний рік акумуляція була більш активною для усіх показаних компонентів: на 4,3 % було більше акумульовано солей, на 2,1 % — азоту амонійного, на 1,6 % заліза, на 2,4 % органічних речовин. Це є свідченням того, що Київське водосховище є потужною біогеохімічною системою, направленою на виведення значної кількості хімічних речовин із водного розчину.

Метод розрахунку речовинного балансу з використанням гідрологічних років, на нашу думку, є більш методично репрезентативним, оскільки від враховує повний цикл розподілу водних мас, які активно надходять у водойму під час водопілля, не перериваючи гідрологічний рік. Подібні розрахунки, виконані для років різної забезпеченості, повністю підтвердили твердження.