«

»

ОЦІНКА ОДНОРІДНОСТІ РЯДІВ СПОСТЕРЕЖЕНЬ МАКСИМАЛЬНИХ РІВНІВ ВОДИ ВЕСНЯНОГО ВОДОПІЛЛЯ В БАСЕЙНІ Р. СІВЕРСЬКИЙ ДОНЕЦЬ

Василенко Є.В., к.геогр .н.

Український гідрометеорологічний інститут ДСНС України та НАН України


Статистична обробка гідрологічних рядів передбачає однорідність вихідних даних і їх випадкових характеристик. Часовий ряд відображає об’єктивність гідрологічного процесу при умові однорідності даних спостережень. Таким чином, в умовах активного антропогенного впливу  на водний режим, важливе значення має аналіз однорідності вихідної гідрологічної інформації.

Для оцінки однорідності рядів максимальних рівнів води весняного водопілля річок басейну Сіверського Донця був сформований банк даних для 35 діючих гідрологічних постів в басейні з періодом спостережень від 89   (р. Сіверський   Донець   –   м. Ізюм)   до   44   років   (р.   Бахмут   – м. Артемівськ).

Оскільки хронологічні ряди максимальних рівнів води весняного водопілля мають численні пропуски, то здійснювалась процедура відновлення рівнів води за допомогою методу парної лінійної регресії [2]. Так, у процесі обробки вихідної інформації відновлені дані по максимальним весняним рівням води по 31 гідрологічному посту у басейні р. Сіверський Донець. В основному аналогами для відновлення рівнів води брались    гідрологічні    пости,    що    розташовані    безпосередньо    на    р. Сіверський Донець, оскільки вони мають найдовші ряди спостережень та гідрологічні пости, що були відкриті в 20-30-х роках минулого століття (на річках Бахмут, Лугань та ін.). Коефіцієнти кореляції зв’язку між  рядами гідрологічних постів, для яких відновлювались максимальні весняні рівні води, та постами-аналогами становили ≥ 0,8.

Для оцінки однорідності рядів спостережень максимальних рівнів  води весняного водопілля в басейні р. Сіверський Донець використані гідролого-генетичні методи: побудова та аналіз сумарних кривих; інтегральних кривих відхилень, суміщених хронологічних графіків [1].

Аналіз інтегральних кривих відхилень максимальних рівнів води весняного водопілля показав наявність фази зниження рівнів води на всіх гідрологічних постах басейну Сіверського Донця. Для гідрологічних постів, що розташовані безпосередньо на р. Сіверський Донець, на правих і лівих притоках (рр. Харків, Оскіл, Казенний Торець, Сухий Торець) верхів’я цієї річки її початок припадає на 60-ті – 70-ті роки минулого століття. На притоках середньої та нижньої течій (рр. Уди, Кривий Торець, Бахмут, Айдар, Велика Кам’янка) басейну, що розглядається, та у   басейні р. Вовча фаза зниження максимальних весняних рівнів води розпочалась у 80-х роках ХХ століття (рис. 1). Для решти лівих приток (рр. Хотімля, Жеребець, Красна) басейну Сіверського Донця та у нижній течії р. Лугань початок цієї фази змістився на 2000-ні роки. У нижній течії р. Уди та в басейні річок Лопань та Вільхова фаза зниження максимальних рівнів води весняного водопілля триває ще з 50-х років минулого століття.

Рисунок 1 – Інтегральні криві відхилень максимальних рівнів води весняного водопілля за даними деяких гідрологічних постів у басейні р. Сіверський Донець.

Дослідження багаторічної динаміки максимальних весняних рівнів води та аналіз інтегральних кривих показали синхронність та синфазність коливань цієї характеристики в межах басейну р. Сіверський Донець.

Для отримання надійних та достовірних результатів щодо однорідності рядів, що досліджуються, був проведений сумісний аналіз сумарних кривих, хронологічних графіків та інтегральних кривих для всіх гідрологічних постів басейну. Проведений аналіз не виявив будь-яких суттєвих змін тенденцій у формуванні дослідженої характеристики. Таким чином, можна стверджувати, що ряди максимальних рівнів води весняного водопілля в басейні р. Сіверський Донець є однорідними і можуть бути використані для подальших статистичних розрахунків.


Список використаної літератури

  1. Горбачова Л.О. Місце та роль гідролого-генетичного аналізу серед сучасних методів дослідження водного стоку річок // Наукові праці УкрНДГМІ. – 2016. – Вип. 268 – С. 73-81.
  2. Пособие по определению расчётных гидрологических характеристик. – Л.: Гидрометеоиздат, 1984. – 448 с.