«

»

ВОЛОГІСТЬ ПОВІТРЯ В БАСЕЙНІ ПІВДЕННОГО БУГА В УМОВАХ СУЧАСНОГО КЛІМАТУ

Кіптенко Є.М., к.г.н., Козленко Т.В.

Український гідрометеорологічний інститут


Вміст водяної пари сильно змінюється залежно від циркуляційних процесів, фізико-географічних умов місцевості, пори року, вологості ґрунту, наявності джерел випаровування та інших місцевих чинників. Найбільше вологи міститься в повітрі, що надходить в Україну із Середземного моря та Атлантичного океану. Повітряні маси, що переміщуються з Арктики, мають низький вміст вологи. Вміст вологи в 7- кілометровому шарі повітря над    Україною становить у середньому за рік 15 кг/м2  та змінюється протягом року від 9 взимку до 27 кг/м2 влітку [1,2].

Парціальний тиск водяної пари в басейні Південного Бугу в середньому за рік змінюється незначно. У верхньобузькому районі він становить 9,2гПа (Хмельницький, Хмільник), середньобузькому районі змінюється від 9,1гПа (Кропивницький) до 9,7гПа (Гайворон). Найбільші значення (9,9гПА) парціального тиску водяної пари відмічаються на півдні нижньобузького району (Вознесенськ, Миколаїв). Зміна парціального тиску водяної пари насамперед залежить від температури повітря, і чим вища температура повітря, тим більша кількість водяної пари знаходиться в повітрі. Протягом року парціальний тиск водяної пари змінюється паралельно ходу температури повітря, має чітко виражений річний хід і збільшується від зими до літа.

Взимку в зв’язку з низькими температурами повітря значення парціального тиску водяної пари мінімальні за рік і в середньому за місяць становлять у верхньобузькому районі 4,0-5,0гПа (Хмельницький, Хмільник, Вінниця, Жмеринка), середньобузькому — 4,0-5,0гПа (Гайсин, Жашків, Умань, Новомиргород, Звенигородка, Кіровоград, Гайворон, Помічна), нижньобузькому районі — 4,7 – 5,6гПа (Вознесенськ, Миколаїв).

Підвищення температури повітря весною і пов’язане з ним випаровування з вологого після зими ґрунту зумовлює підвищення парціального тиску водяної пари. З лютого до березня він збільшується на 1,2гПа, а з березня до квітня на 2,4гПа. Найінтенсивніше підвищення парціального тиску водяної пари спостерігається з квітня до травня і з травня до червня (на 3-4гПа).

Влітку відношення між ходом температури повітря та вологістю повітря проявляються виразніше. Парціальний тиск водяної пари різко збільшується, особливо в липні (до 16,0-17,0гПА).

Восени загальна вологість повітряних мас нижніх шарів атмосфери дещо більша, ніж весною, коли більша частина тепла витрачається не на випаровування, а на нагрівання ґрунту. У період з вересня до грудня температура повітря в містах знижується щомісяця приблизно на 4,5-6,70С, що призводить до зниження парціального тиску на 2,2 – 2,5гПа.

Відносна вологість найбільше відображає мінливість вмісту вологи в повітрі в часі та просторі. Розподіл її по території визначається температурним режимом та надходженням вологи в атмосферу, а також на неї істотно впливає підстильна поверхня.

Взимку відмічається найменша мінливість відносної вологості. У цей час середня місячна відносна вологість досягає найбільших значень і дорівнює в середньому за сезон 84 — 87%. Амплітуда коливань по всьому басейну складає 1-2%. Найвищі середні значення відносної вологості спостерігаються в грудні. У верхньобузькому та середньобузькому  районах вона змінюється від 85 (Жмеринка, Гайворон) до 89% (Хмельницький, Помічна, Долинська). Незначне зниження відносної вологості повітря відмічається в нижньобузькому районі: від 84 (Вознесенськ) до 87% (Миколаїв).

Важливою характеристикою клімату є дефіцит насичення водяної пари.

Зимою, в умовах значної хмарності, частих опадів і майже повної відсутності випаровування, повітря, в якому знаходиться водяна пара, близьке до стану насичення.

Весною з підвищенням температури повітря дефіцит насичення водяної пари дуже швидко росте, особливо вдень. Найбільше його зростання (на 2,5 — 3,3гПа ) спостерігається по території всього басейну від березня до квітня (особливо інтенсивно воно у нижньобузькому районі).

У літні місяці дефіцит насичення водяної пари стає найбільшим (особливо у липні, інколи серпні). У північній частині басейну він становить 7,1 -10,9гПа, на півдні — 11,5-13,8гПа. Найбільших значень (12,8- 14,0гПа) влітку дефіцит насичення досягає в жарких і посушливих районах Миколаївської області.

Восени разом зі зниженням температури повітря відбувається і зниження дефіциту насичення.


Список використаної літератури

  1. Глобальные и региональные изменения климата Киев, Ника-Центр, 2011, с.184-197.
  2. Клімат України /за редакцією В.М.Ліпінського, В.А.Дячука, В.М.Бабіченко/ –видавництво Раєвського, Київ, 2003. – 343с.