«

»

ОСОБЛИВОСТІ МІНЛИВОСТІ МЕТЕОРОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ГЛОБАЛЬНОГО МАСШТАБУ (КЛІМАТУ) ПРИ ЗМІНІ ГЕОФІЗИЧНИХ УМОВ (ГРАВІТАЦІЙНОГО ПОЛЯ ТА ШВИДКОСТІ ОБЕРТАННЯ НАВКОЛО СВОЄЇ ОСІ) ПЛАНЕТИ

Доля В.Д., здобувач кандидата географічних наук

Український гідрометеорологічний інститут ДСНС України та НАН України


Широтна зональність планети фактично проявляється у всіх її сферах: літосфері, гідросфері, атмосфері[2, 4, 6].У дослідженні обґрунтовується,  що причина виникнення такої будови є обертання планети навколо своєї осі, завдяки чому складова сили відцентрової в силі ваги змінюється по широті, в площині перпендикулярній до осі обертання планети.Таким чином формується мінливість гравітаційного поля планети по широті, яке  в свою чергу формує баричне поле Землі.

Атмосферні процеси мають чітку сезонну мінливість, яка співпадає з сезонною мінливістю Нової Глобальної Моди Геодеформацій (НГМГ) – в кінці січня – лютому та кінець липня – серпні, досягають максимального розвитку та починають змінюватись в протилежному напрямку.

Океанічні процеси змінюються на місяць пізніше – в кінці лютого та серпні досягають максимального розвитку та починають змінюватись в протилежному напрямку у березні та вересні.

У північній півкулі,в кінці травня, баричне поле перебудовується та відбувається зміна сезонної циркуляції в атмосфері на літню, а в кінці листопада – на зимовий тип циркуляції [3]. Саме у ці періоди (травень- червень, листопад-грудень) у НГМГ відбувається зміна знаків деформації між півкулями [8].

Циркуляція атмосфери на Землі має певний набір чітких схем, які синхронно міняють один одного на всій планеті [1].

Максимальна повторюваність зимових груп циркуляції приходиться на першу декаду лютого, а літніх груп циркуляції — на початок третьої декади липня [5].

Тривалість річного ходу відношення діяльності зональних і меридіональних елементарних циркуляційних механізмів також має сезонну мінливість — мінімум відношення припадає на лютий, а максимум — на липень [7].

Збільшення і зменшення кількості крижаного покриву на полюсах Землі відбувається після зміни циркуляційного сезону в атмосфері і  Океані, а не після зміни кількості припливу сонячної радіації (літнього та зимового сонцестоянь).

Сезонна мінливість швидкості обертання Землі навколо своєї осі (ω) та циркуляційних сезонів по типізації Б.Л. Дзердзеевского синхронно змінюються. Кожному сезонному зміні ω відповідає свій циркуляційний сезон в атмосфері.

Зимовий і літній максимуми ω не виділені в типізації Б.Л. Дзердзеевского певними сезонами. Але дані періоди збігаються з «періодами зміни основних трендів» в загальній циркуляції атмосфери, це закінчення зимових циркуляційних процесів (третя декада січня — лютий) і літніх циркуляційних процесів (третя декада липня — серпень).

Пропонується в планетарної циркуляції виділити ще два особливо важливих циркуляційних періоду: закінчення зимових та літніх циркуляційних процесів. Ці періоди повністю збігаються з глобальними геофізичними і атмосферними процесами, які характеризують зміну основних сезонних циклів на Землі у всіх її геосферах.

Об’єднуючими силами для планетарних процесів є мінливість швидкості обертання Землі навколо своєї осі, деформація форми геоїда і мінливість гравітаційного поля планети, коливання яких призводять до зміни циркуляції світового океану і загальної циркуляції атмосфери, тобто формують клімат планети.


Список  використаної літератури

  1. Дзердзеевский Б.Л., Курганская З.М., Витвицкая З. М. Типизация циркуляционных механизмов в Северном полушарии и характеристика синоптических сезонов // Труды НИУ ГУГМС. Гидрометеоиздат. 1946;
  2. Докучаев В.В. К учению о зонах природы // Избранные труды. Издательство академии наук СССР, М.1949, С. 486;
  3. Кононова Н.К. Классификация циркуляционных механизмов Северного полушария по Б.Л. Дзердзеевскому / отв. ред. А.Б. Шмакин; Российская акад. наук, Ин-т географии. – М.: Воентехиниздат, 2009. 372 с.;
  4. Личков Б.Л. О чертах симметрииЗемли, связанных с еегравитационным полем, тектоникой и гидрогеологией.- Земля вовселенной.- М. Мысль.- 1964.- С. 156-171;
  5. Савина С.С., Хмелевская Л.В. Динамика атмосферных процессов Северного полушария в ХХ столетии // Материалы метеорологических исследований. №9. М., 1984. 146 с.;
  6. Стовас М.В. Теория критических параллелей и общая циркуляция атмосферы //Избранныетруды. – Москва, 1975. – Ч.1. – С. 111-120;
  7. Циркуляционные механизмы современных  колебаний  климата  /  Под  ред.  К.В. Кувшиновой. М.: Наука, 1987. 192 с.;
  8. A New Global Mode of Earth Deformation: Seasonal Cycle Detected, Science 14 December 2001: Vol. 294. no. 5550, pp. 2342 – 2345 DOI: 10.1126/science.1065328.