«

»

ЗМІНА ЕКСТРЕМАЛЬНИХ ТА НЕБЕЗПЕЧНИХ УМОВ ПОГОДИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЕНЕРГЕТИЧНУ ГАЛУЗЬ УКРАЇНИ

Балабух В.О., к.геогр.н., ст.н.сп.

Український гідрометеорологічний інститут ДСНС та НАН України


Клімат та його зміна суттєво впливають на розвиток енергетичної галузі. Цей вплив насамперед полягає у тому, що кліматичні ресурси визначають потребу в енергії різних регіонів країни і, відповідно,  їхня зміна може суттєво змінити тепло- та енергоспоживання регіонів. Кліматичні умови також визначають особливості функціонування та техніко-економічні показники усіх типів електростанцій, тому їх зміна приведе до необхідності коригування проектування та експлуатації електростанцій. Екологічні наслідки діяльності об’єктів енергетики також значною мірою обумовлені кліматичними умовами.

Всі цикли енергетики, такі як виробництво та передача енергії, використання енергії та енергозбереження, добування та транспортування палива а також об’єкти та процеси енергетичних циклів залежать від клімату. При цьому для кожного циклу властиві лише йому кліматичні впливи, які характеризує певний кліматичний показник. Так, генерування енергії залежить від середньої добової температури повітря, температури найбільш холодного періоду та п’ятиднівки, температури найбільш спекотного періоду та повторюваності небезпечних явищ погоди. Робота ЛЕП та підстанцій залежить від ожеледно-вітрового та вітрового навантаження, кількості днів з небезпечними явищами погоди. Споживання електроенергії значною мірою зумовлено середньою, мінімальною та максимальною температурою повітря.

Проведений аналіз кліматичних умов, що впливають на роботу енергетичної галузі України показав, що протягом останніх десятиріч відмічаються їхні суттєві зміни. Так, останні два десятиріччя (1991 — 2010 рр.) виявились найтеплішими не лише за півстоліття, а й, можливо, за увесь період інструментальних спостережень за температурою повітря (з 1890-х років). Середня за рік температура повітря у цей період в країні підвищилась на 0,8 ºС відносно кліматичної норми. Найбільший внесок у зміну річної температури в Україні мали літній та зимовий сезони. Їх середня температура зросла, відповідно, на 1,1 Сº та 1,00 С. При цьому найбільш суттєво підвищилась температура повітря у січні (1,90 С) та липні (1,40 С). Весною середня температура виросла на 0,60 С. Цей ріст значною мірою зумовлений підвищенням температури у березні (1,20 С). Температура повітря восени змінилась несуттєво (0,30 С).

Зростання середньої за рік та місяць температури повітря в Україні зумовлено збільшенням мінімальної та максимальної температури впродовж усього року. При цьому у холодний період  переважає ріст мінімальної температури, а в теплий – максимальної. Наслідком значного зростання максимальної і, особливо, мінімальної температури повітря у холодний період року стало зменшення тривалості холодного періоду на 5 — 7 днів за 10 років, кількості днів з температурою повітря нижче -100С та суворості зими. У багатьох регіонах країни зима з категорії “помірно сувора” перейшла до категорії “мало сувора”. Зменшилась і тривалість опалювального сезону, особливо у південних та західних областях країни та потреби у виробництві теплової енергії тепловими електростанціями і котельними. Протягом   1981 — 2010 рр.   тривалість   опалювального сезону зменшувалась у середньому на 5 днів за 10 років і на початку ХХІ ст. становила біля 160 днів у середньому в Україні і 140 днів у південному регіоні. Проте кількість днів з сильним морозом на значній території  країни не змінилась, що створює додаткові ризики для енергетики.

Суттєво зросла і кількість спекотних днів в Україні, коли максимальна температура повітря перевищує 250 С. Ці зміни становлять у середньому 10 днів за 10 років і коливаються від 5-7 днів на заході до 12-15 днів за 10 років на півдні країни, де на початку ХХІ століття відмічалось уже до 90 спекотних днів за рік. Збільшується також тривалість періоду з такою температурою та кількість таких періодів, що зумовлює зростання витрат в енергетиці на вентиляцію та кондиціювання.

Суттєве підвищення температури повітря у холодний період зумовило збільшення кількості днів з дощем і зменшення кількості днів зі снігом в країні. Проте повторюваність днів з мокрим снігом суттєво зростає, збільшується і кількість випадків небезпечного та стихійного налипання мокрого снігу (7-8 випадків за 10 років). Найбільші зміни спостерігаються на півночі та сході України, особливо у Чернігівській, Сумській та Харківській областях. У цьому регіоні також відмічається значиме збільшення як середнього так і максимального діаметру відкладень.

Суттєво впливає на всі цикли енергетики і вітровий режим. Встановлено, що протягом 1981 — 2010 рр. на всій території країни зменшувалась, особливо взимку та восени, середня, максимальна швидкісь вітру та кількість днів з сильним вітром (15 м/c і більше), який є небезпечним для енергетики. Весною та влітку цей процес був менш інтенсивним, особливо у південних і східних областях країни. Проте, повторюваність небезпечних та стихійних шквалів в Україні зростала. Такі зміни відмічаються майже на всій території країни, але у північних і особливо, східних областях країни цей процес супроводжується збільшенням їх швидкості, як середньої, так і максимальної.

Оскільки до середини ХХІ ст. очікується подальше підвищення температури повітря, зміна режиму зволоження, збільшення частоти та інтенсивності екстремальних явищ погоди, то вплив погодних умов  на різні цикли енергетики буде посилюватись, що вимагає врахування цих змін при розробці Енергетичної стратегії України.